Історія створення та існування

Дніпропетровського

навчально-реабілітаційного центру №1

 

  

       Колись, у повоєнні роки у цьому святому місці знайшли притулок десятки обпалених вогнем Великої Вітчизняної війни дітей, що залишилися самі-самісінькі, без батька-матері, без рідної домівки.

      П’ять років співіснували бік-о-бік жіночий монастир та дитячий будинок.

Перші учні новоствореної допоміжної школи-інтернату. 1952 рік

 

 

У 52-му дитбудинок розформували, і на його базі створили допоміжну школу-інтернат для розумово і фізично хворих дітей. А ще через три роки, щоб не зобідити жодну із сторін, навпіл розмежували територію, розподілили споруди.

 

Творча робота в швейних майстернях. 1953 рік

Перетворимо рідну школу на квітучий сад. 1961 рік

Свято останнього дзвоника. 1974 рік

Колектив педагогів виступає в художній самодіяльності. 1978 рік

Незабутні спогади піонерських подорожей.. 1984 рік

Колишній директор школи М.О. Рудик на Святі останнього дзвоника. 1987 рік